Відгук з нагоди виходу в ефір екранізації роману Володимира Лиса Століття Якова.
Несподіваним натхненням написання рецензії став анонс каналу 1+1, про вихід 4-серійної екранізації роману. Саундтреком стала композиція Не йди у виконанні одного з моїх улюблених гуртів - Океан Ельзи. Судячи з анонсу, маю підозри, що сюжет був трохи змінений, але актори, котрі виконують головні ролі, мені імпонують. (Боклан - просто крутий).
Прочитавши роман Володимира Лиса, я зареклась проглядати анотації до книг, бо Століття Якова стояла на моїй полиці доволі довго. Я ніяк не могла за неї взятись, хоч чула багато хороших відгуків. Вже після прочитання, я ще раз подивилась анотацію і зрозуміла: її зміст зі змістом книги мало співпадає і зовсім до читання не заохочує. Подібна ситуація у мене була з романом Тамдевін Галини Вдовиченко, тільки навпаки. Опис змісту мене зацікавив, але книга розчарувала, бо там не було і половини описаного в анотації.
Століття Якова я перечитаю ще не один раз. Прониклива, добра і сумна історія волинського селянина довгожителя мене неабияк зачепила. Я наче прожила з ним його життя, відчула біль від втрати, докори сумління, страх і самотність. Автору вдалося дуже добре показати дорослішання героя, те як він мінявся від юних років аж до старості. Я прониклась до нього симпатією і співчуттям. Образ Якова, коли він переступав поріг 100 річниці, запам'ятався мені найкраще, бо Володимир Лис зміг дуже достовірно передати все, що відчуває людина, котра прожила століття.
Постать Зосі (моєї тезки, Зося - польський відповідник імені Софія, у зменшенопестливій формі), найпалкішго кохання Якова, є невід'ємною частиною всієї історії. Зося дуже самовіддана. На прикладі шляхтянки можна зрозуміти чим насправді є щире почуття. До того ж польський менталітет був достовірно переданий в характері героїні. Одна з найчарівніших постатей у романі, на мою думку.
Наскільки живою і гарною мовою написаний роман. Протягом перших кількох сторінок треба "втягнутись", а далі читається дуже легко. Взагалі, на книжкових полицях - моїх і крамничних - з'являється все більше і більше творів написаних українською мовою. Спробуй знайти час на сон.
Справляє враження також сільсько-міський(польський) колорит, з перевагою сільського. Тут сватання і весілля і недільні походи на Божу Службу. Не знаю як хто, а я завжди, читаючи про сільську місцевість, уявляю собі село де жили бабуся з дідусем. В цьому щось є.
Загалом, раджу читати і не сумніватись. Це стосується не тільки Століття Якова. Якщо не сподобається, завжди можна відкласти і почати знову, коли прийде час, або ж прочитати щось інше.
