Створивши пост зі списком книг, які раджу прочитати, я зрозуміла що логічно було б написати рецензії до кожної. Деякі читала давно і згадати свої враження буде не дуже просто, до того ж не можу пообіцяти все відразу, бо 11 рецензій це вам не казки писати ;). Проте виклик приймаю і розпочати хочу з Дракули.
Добра частина книжок які я читаю розповідає про щось надприродне. Дракони, вампіри, нанороботи, мобілоїди, химери, перероджені - список можна продовжувати довго. Цікавлюсь цим вже навіть не пам'ятаю з якого віку, а зважаючи на таке поширення цієї теми сьогодні, вважаю варто обговорити культовий роман про вампірів, котрий змінив, розповсюдив і закріпив їхній образ в культурі на довгі роки (хоч Стокер і не був першим хто на цю тему писав).
За традицією почну з обкладинки. Цього разу битву з великим відривом виграє російське видання Енігма з 2010. Його можна побачити вгорі. Якби це була просто червона обкладинка із написами, я б поставилась до неї так само як до укр. видання "11/22/63", але тут не все так просто. Тло має текстуру і чорнуваті тіні, плюс вдало підібраний шрифт та зображення посередині - всі деталі добре доповнюють одна одну. У результаті маємо чудову обкладинку. Ще мою увагу привернула обкладинка в тій самій кольоровій гамі( з правого боку), щоправда більш нова, з 2016 року, видавництва АСТ (теж російського). Не скажу, що вона підходить роману з XIX століття, просто я бачила подібно оформлені твори Ніла Ґеймана та Холлі Блек надруковані як і Стокер в імпринті АСТ - Mainstream, де публікуються всесвітньо відомі письменники - і вони мені сподобались.
Знайомтесь, це Брем Стокер. Людина, ім'я котрої не знають напевно лише ті, хто палить книжки заради "крутого" фото (знаєте, як у Бредбері - більший злочин не читати, ніж палити). Написав він не так уже й багато, проте тільки Дракули маємо більше 5 екранізацій (звісно не усі вдалі). Найбільше мені запам'ятався фільм режисера Френсіса Копполи з 1992. Гаррі Олдман перевтілився дуже переконливо (пам'ятаю мене з дитинства лякала зачіска), і хоч я не фанат екранізацій, від цієї у мене досі шкіра вкривається сиротами.
Щодо фільму про Ван Хельсінга Стівена Соммерса, бачила його вже разів 70 і дивитимусь ще неодноразово. Один з найкращих фільмів, які я знаю. Звісно відповідностей між книжковим лікарем та фільмовим брутальним "правою рукою Господа" схожості мало, проте ніхто не казав, що Ван Хельсінг є приквелом, ремейком чи чимось іншим. Це зовсім інша історія, яку вигадав сценарист, узявши з оригіналу тільки персонажів та протистояння: Дракула-Ван Хельсінг. Хоча у романі ці двоє персонажів, на мою особисту думку, не були розкриті до кінця.
Роман написано у формі щоденника. Досить вдалий вибір, вписується у сюжет, проте такий спосіб розповіді завадив авторові (може він і не збирався) краще показати головного злодія, Дракулу. У романі він фігурує мало, на мою думку. Було б цікаво дізнатись більше про його спосіб життя, з якою метою він подорожує, навіщо вбиває дітей і чому п'є лише жіночу кров. Трохи розчарувало закінчення, адже до сьогодні головною рисою вампіра (хоч зараз у нас не криваві монстри з довжелезними іклами, а школярі із гарненьким обличчям) залишились незнищенність і сила. Занадто легко Дракула програв цю битву (не те що у Ван Хельсінгу з 2004, герої перепробували всі можливі способи), не вистачило жорстокого зіткнення між людьми і монстрами.
Трохи тупуватим мені здався Джонатан, а кохана героя, Міна, змогла його навіть переплюнути. Їхні вчинки і висновки іноді були настільки недоречні і притягнуті за вуха, що хотілось просто розсміятись. Звісно, в ті часи були інші принципи та моделі поведінки. Сьогодні нам навряд чи вдасться їх зрозуміти.
Хочу сказати, що "Дракула-вампір" це доволі вдала метафора. Справжній Дракула, що жив багато років тому, не пив крові, але за часів його правління вона текла просто рікою. На цю тему я читала достатньо. Кому цікаво приведу тут кілька найбільш захопливих легенд про те звідки взявся вампіризм, про прототип Дракули у реальному житті, про його дії, та роль в історії.
Історичні факти та легенди (джерело: тут)
Іще до легенд про графа з’явились румунські повір’я про перевертнів стригоїв. Це повсталі після смерті тіла, що повертаються, щоб пити кров домашньої худоби, своїх родичів і сусідів. Основна ознака стригоя - відсутність слідів тління на похованому тілі. Для пошуку цих істот цвинтарем проводять коня, змушуючи його переступати через могили.Якщо кінь зупиняється і оминає якесь поховання, це означає, що там стригой. Його тіло ексгумували, відрізали голову і клали лицем донизу. Інколи спалювали серце чи встромляли в нього кілок. На жаль, частіше за все це робили родичі, які боялися, що мрець прийде до них.
Близькими до слов’янських є вірування циган. Вампіри, фото яких можна побачити в мережі, схожі на образи із їх легенд. Мулло - воскреслий мрець, що став упирем, який повертається і завдає шкоди своїм близьким, бо вони недотрималися поховальної церемонії, залишили собі речі покійного замість того, щоб спалити їх тощо. Жінки-вампіри могли вести звичайне життя і навіть виходити заміж, але виснажували своїх чоловіків.
Звичайно, в кожній казці лише частина казки, а все інше – правда. Ось і вампіри дійсно існують. Звичайно, зовсім не в тому вигляді, в якому їх зображують легенди. Вони не агресивні і не висмоктують кров з людей, але зовнішність їх схожа на тих персонажів, яких ми бачимо у кіно.
Причиною вампіризму є рідкісна форма генної патології - порфірія. Організм хворого перестає виробляти червонікров’яні тільця, що спричиняє дефіцит кисню і заліза в крові. Людина стає блідою, під очима з’являються темні кола,розвивається світлобоязнь. З часом деформуються сухожилля, і пальці у хворого скрючуються, а пересихання шкіри навколо губ призводить до того, що різці оголюються до ясен, і виникає ефект оскалу. Через те, що на зубах відкладається порфірин, вони набувають червоного кольору. Тобто зовні людина виглядає як справжні вампіри, фото яких можна побачити у мережі. Лякало й те, що вони не могли їсти часник – сульфонова кислота, що в ньому міститься, посилює ушкодження тіла. Саме тому такі люди викликали страх і породжували моторошні міфи.
Справжній Дракула народився в 1430-м або 1431 року в старому Трансільванському містечку Сигишоара і був другим сином Влада II князя Валахії, успадкувавши владу батька, він став Владом III, хоча більше був відомий як Влад Цепеш, тобто Наштрикувач. Батька його кликали Дракул, «диявол» — може, від того, що він був безстрашним бійцем або ж через те — і це найімовірніше, — що був членом католицької секти Орден дракона, а у тих областях дракон був синонімом диявола.
На
четвертому році князювання Дракула разом припиняє виплату данини туркам і
вплутується в кровопролитну і нерівну війну з султанської Портою. Для успішного
ведення будь-якої війни, а вже тим більше з таким грізним суперником, необхідно
було зміцнити свою владу і навести порядок у власній державі. До здійснення
цієї програми і приступив Цепеш у притаманному йому стилі.
Перше, що, згідно історичної хроніки, скоїв Влад, утвердившись у
тодішній столиці Валахії місті Тирговішті, - з'ясував обставини загибелі свого
брата Мирчо і покарав винних. Він наказав розкрити могилу брата і переконався,
що той, по-перше, був засліплений, а по-друге, перевернувся в труні, що
доводило факт поховання живцем. Згідно хроніки, в місті якраз святкували
Великдень і всі жителі причепурились у найкращі одяги. Угледівши в такій
поведінці злісне лицемірство, Цепеш розпорядився закувати всіх жителів в кайдни
і відправити на каторжні роботи з відновлення одного з призначених йому замків.
Там вони повинні були працювати до тих пір, поки парадний одяг не перетворяться
на лахміття.
Відомий випадок, коли на початку свого
правління Дракула, скликавши приблизно до 500 бояр, запитав у них, скільки
господарів пам'ятає кожен з них. З'ясувалося, що навіть наймолодший з них
пам'ятає не менше семи правителів. Відповідь Дракули була нестандартна спроба
ліквідувати "недостойний" порядок, коли бояри виявлялися значно
довговічніші своїх панів: всі вони "прикрасили" палі, які були
вкопані навколо чертогів Дракули в його стольному граді Тирговішті.
Дракула виявляє, що у Валахії надто багато
жебраків. Цепеш скликав злиденну братію, нагодував їх досхочу і звернувся з
питанням: чи може він їх ще облагодіяти, чи хочуть жебраки назавжди звільнитися
від земних мук? Звичайно, вони хочуть це, і Дракула йде їм назустріч: вікна і
двері зачиняються, а будинок разом зі своїм вмістом спалюється дотла. І при
цьому захоплений Дракула зауважує, що задумуючи зробити добру справу, він
зробив відразу дві: Валахію позбавив від паразитів, ну а жебраків - від печалей
і мук життя.
Цікаві факти (джерело: тут)
- Вважалася «справжнім» вампіром угорська графиня Єлизавета Баторі (1560-1614), яку звинувачували у пожиранні плоті молодих дівчат і у купанні в їх крові для збереження своєї молодості.
- У Влада Цепеша була звичка прибивати людям шапки до голови цвяхами, здирати з них шкіру живцем і садити їх на кілки. Він також любив вмочати свій хліб в кров своїх ворогів. Подейкують, що могила, у котрій він був похований після смерті, зараз порожня.
- До появи християнства вампірів відлякували часником, гілками глоду, горобиною, розкиданими насінням, вогнем, залізом, дзвонами, м’ятою і півнями. Підозрюваних вампірів, перед захороненням обезголовлювали лопатами, ховали на перетинах доріг. Також часто тіло людини, котрого вважали вампіром, ховали вниз обличчям, щоб він закопувався сам ще глибше.
- Після введення християнства способи відлякування вампірів стали включати святу воду, розп’яття і випічку для причастя. Ці методи зазвичай не були смертельними для вампірів, і їх дієвість залежала від віри людини.
